21.08.14

Відгук з маршруту: "Висока Чорногора" 03-08.08.2014р.

Автор: Яна, 26 років, м.Полтава.
17 кілограмів, літо, гори, Карпати.
Моя мандрівка по Карпатам почалася з простої смс подрузі: «Привіт, хочеш в Карпати?», «Звісно», «У мене все є», «Поїхали». Приблизно в такій послідовності за три з лишком днів ми зібрали рюкзаки, та подолавши близько 900 км дісталися до Івано-Франківська.
Скажу чесно, що досвіду в мене мало, фактично нуль, бо я частіше подорожую не по горах, а під ними, точніше в самих горах.
Такий собі спеліолог-початківець, і довгих виснажливих походів на моєму житті не траплялося. Тому Чорногірський Хребет був для нас першим випробовуванням і перевіркою на міцність. Ну що тут додати? Це дійсно цікавий та неперевершений досвід на витривалість. Це перевірка власних сил, здоров’я, мужності та терпіння, якого інколи не вистачало. Бо хотілося послати все під три чорти і скинути рюкзак, вагою 15-17 кг у прірву, але ця емоційна криза тривала лише на другий день і то під вечір. А загалом, якщо у вас міцне здоров’я, нерви та середня фізична підготовка, стрибки, широкі кроки та кілометри зелених перевалів будуть для вас лише задоволенням.

З чого можна почати, аби не пропустити зайвої інформації. Ну по перше, збираючи рюкзак зважте його, та зверніть увагу на те, що будете змушені нести додаткову вагу (їжу/продукти/кухню). По-друге, не набирайте зайвих речей, майже 2 кілограмами непотребу мені довелося тягти кожного дня. А для того, аби зрозуміти, що треба нести, а що ні, читайте уважно інформацію. По-третє будьте готові до підйомів, крутих схилів, сильного сонця, поривів вітру та погоди, яка змінюється на очах. Якщо хочете смачно харчуватися і не бути голодним краще не сидіти осторонь, а приймати активну участь у приготуванні сніданку/обіду/вечері. Якою великою чи маленькою буде ваша група намагайтесь знайти спільну мову та здружитися, це дійсно допомагає в дорозі. Ну і фактично найголовніше – це прислухатися до порад свого гіда. Нашим гідом Юрою, я захоплююся. Це дуже цікава та позитивна людина, енергії якої вистачить, аби завести колектив. Фактично весь свій час, він намагався співати, танцювати та підбадьорювати групу. А ще, на ночівлю ми намагалися знайти дуже цікаві та густо не заселені місця, в яких було достатньо питної води, чорниці та місця для нашої компанії.

Наш перший день підйому запям’ятали мабуть усі, адже це було надзвичайно важко, проте ми швидко дісталися місця ночівлі та почали ставити палатки. Ніколи не забуду смак джерельної води, яка після першої пляшки стала мені солодкою, а також смачний Карпатський борщик зварений нашими спільними зусиллями. Подолавши проміжок у 6-7 км, наступного дня ми почали набирати висоту.
Пухнастики на вершині

Спочатку було легко, дібравшись до гірського потоку Мунчель ми набралися сил та попрямували до Вухатого Каменю. Підйом на камінь це вам не пробіжка, це дійсно складно та виснажливо, але вид після всіх тих доріг та стежок неперевершений. Вже після Вухатого Каменю, шлях до Чорної гори (Піп Іван) 2022 м, буде для вас прогулянкою. На Піп Іван до обсерваторії ми підіймалися без рюкзаків, що значно прискорило та полегшило нам дорогу.
І весь світ у моїх ніг

Ну і звісно, що ніхто не забуде холодний, соковитий кавун, який ми скоштували на висоті.
Перший кавун літа на висоті 2022м.
А потім дорогу до озера Бребенескул та ночівлю. На третій день нам дозволили розслабитися та поніжитися трохи довше, адже після важкої дороги, саме відпочинок відновлював наші сили. Дівчата та хлоп’ята сміливо скупалися в озері і почалася наша подорож до озера Несамовите. Скажу чесно, що озеро нічого такого дивного та цікавого мені не відкрило, мені Бребенескул був більше по душі. А найголовніше, те, що ніхто з нашої групи не скупався в ньому, тому погода у нас залишалася прекрасною. Четвертий день подорожі ми присвятили Говерлі та її підкоренню. Скажу, що це не важко, не страшно, не довго, адже її підкорюють навіть школярі.
Підкорювачі Говерли

Після знімків з прапорами та групою ми вирушили під Петрос. Тут між колибою де виготовляють сир, та прекрасною горою наша спільнота дала своїм голосам волю, і ми вдосталь наспівалися під нічними зорями. Приношу вибачення тим, кому ми не давали спати, але зрозумійте самі планшет у горах, та пісні біля вогнища речі не сумісні. Ви б ще WIFI шукали. На п’ятий день група підкорювала Петрос, гору, види з якої більш привабливіші чим з Говерли.
Пішли на Петрос

Вечір п’ятого дня не обійшовся без сюрпризів, нам брудним і втомленим, запропонували баню та гарячу воду. Ну хіба можна відмовитися від такої спокуси. Тому ми зрізавши шлях попрямували до Козьмещика де і розкинулися востаннє.
Маленька жабка

Гаряча водичка, мило, та пар зробили свою справу, за таку ідею Юрі слава і шана. Шостий день зустрів нас сонечком та нарешті вівсяною кашкою з фруктами, зібравши рюкзаки ми обмінялися номерами телефонів та попрощалися з дивовижними місцями і чистим повітрям гір. Що мені запам’ятається після цих пригод? Ну по-перше важкістю рюкзака, який з кожним днем чогось не сватав легше. По-друге погода, яка ніби відчувала наш настрій та не псувалася протягом шести днів. По-третє нічні розмови нашої компанії та групи під керівництвом гіда Олега, які стали для нас частиною подорожі. Ну і зрештою самі гори, які були люб’язними, привітними, загадковими, таємничими та такими безкінечними, що можна просто купатися в їх красі.
Щасливі мандрівники

Під кінець оповіді пару подяк: моїй подрузі Маринці респект за витримку та те, що пішла за мною і не вбила через труднощі. Моїй мольфарці Насті за хорошу роботу та високопрофесійні здібності в усуненні погодних негараздів та катаклізмів. Хлопчикам Михайлу, Юрі, Андрію, Олексію, Вові та Сергію за вогонь та підтримку, а дівчаткам Альоні, Яні, Світлані, Лері, Тоні, Каті та Тані за хороший настрій без істерик і допомогу при приготуванні їжі. Організатору Олександру та Ірині за достовірну інформацію та підтримку у спорядженні. Гіду Юрі – за все. Нехай ця невеличка пригода стане частиною вашого життя і підштовхне до нових, надзвичайних відкриттів. А в мене все, дякую за увагу.