02.01.12

БУРКУТ - ЗАБУТИЙ КУРОРТ У СЕРЦІ КАРПАТСЬКИХ ГІР

Мабуть кожен з нас чув про цілющі властивості Буркутської води. Проте не кожен знає про долю однієї з найстаріших бальнеологічних здравниць Карпатського регіону. Мова піде про Буркут. Команда Carpathians outdoors відвідала забутий карпатський курорт і хотіла б поділитись короткою інформацією та враженнями про місцевість Буркута.


Буркут – населений пункт над Чорним Черемошем, розташований біля підніжжя Чивчинських гір на висоті близько 1000 м н. р. м., на відстані 40 км від районного центру‚ смт. Верховина. Це одна з найдавніших польських бальнеологічних здравниць.

Сучасний пейзаж Буркута
Назвою „буркут” на Гуцульщині називають мінеральні джерела, від яких ця місцевість стала відомою вже в XVII ст. Перша згадка про Буркут відноситься до часів Зиґмунда III Вази. У повітових книгах Косова записано, що „міщани побудували там собі будинки для літніх виїздів”. Пізніше до Буркута приїжджала також шляхта з Покуття й Поділля. На початку XIX ст. тут були Юзеф Коженьовський і Вінцент Поль. Найкращі свої часи Буркут-курорт пережив у 20-х роках ХІХ ст. В ті часи там було збудовано більше 15 вілл.

Курорт був зруйнований австрійським військом у 1848 році під час придушення революційних заворушень.

Дорога до Буркута
(Зруйнована паводком в 2008 році)
У 1865 р. був збудований санаторій з лікувальними ваннами й водопроводом, котлами для нагрівання води й павільйоном та конюшнями. Місцеву воду тут використовували як для пиття, так й для купання. Курорт ожив, але подальший його розвиток було перервано Першою світовою війною. Планувалось прокладання дороги Гринява – Копілаш, але ці плани лишились проектами. Основний потік відпочиваючих добирався до Буркута традиційним плаєм з с. Гринява через перевал Ватонарку і полонину Лукавицю.

Курорт в Буркуті. Листівка з автографами
Івана Франка та Лесі Українки

У серпні 1901 року  Буркут відвідала видатна українська письменниця Леся Українка.
Звідси вона писала батьку: „Навкруги лише дерева і папороть, пташки співають, Черемош шумить, а з ним наперебій той самий залізистий потічок, який Буркутом називається… Якщо я тут не поправлю здоров'я, то вже не знаю, який мені ще клімат потрібен”. У Буркуті письменницю неодноразово відвідував Іван Франко.


Після Першої світової війни вцілів лише один павільйон, який поступово перетворився в руїну. У міжвоєнний час Буркут був присілком села Гринява. Окрім численних проектів, до 1939 р., як зрештою й після війни, в Буркуті не вдалося відбудувати давні здравниці, насамперед з причини важкого транспортного сполучення. У 1939 р. стараннями Косівського відділу Польського Товариства Татранського у Буркуті було здане до експлуатації нове туристське схроніско.

Цілюще джерело Буркута
У післявоєнний період і аж по сьогодення Буркут зазнав кардинальних змін. Цей період відзначився занепадом однієї з найстаріших карпатських здравниць. Сьогодні Буркут виглядає як поселення-привид, зі зруйнованою інфраструктурою та покинутими домівками і лише невтомне джерело з цілющою водою досі пульсує посеред Чивчинських гір.